Родослав’я

Posted: Червень 17, 2016 in Загальне

flat,800x800,075,f.u1 (1)                               Сварг Сіренко 2016.р

Сьогодні існує дуже багато вчителів родової віри. Кожен з них вчить по мірі свого розвитку, усвідомлення і розуміння Всесвіту, бо тематика дуже складна та багатогранна. Дійсно, як і вказується в багатьох вченнях про божественне, людський розум у земному стані, не може повністю осягнути Бога. Більшість може вхопити або зрозуміти якусь з окремих частин, як в індуській легенді про слона. Звичайно, з своєї точку зору, кожен з них правий, але людину все ж таки цікавить більш досконале розуміння Бога. В усі часи людей найбільше переймало одне питання: “Що таке Бог і як його пізнати?” І тільки одиниці можуть дійти до Бога щоб передати вогонь досконалих знань людям. Течія родослав’я пропонує досконалі знання про божественне.

Ви повинні забути все, що ви до цього знали про Бога, бо це були облудні чужинські знання. Ви повинні вилити всю отруту з чаші знань, щоб наповнити її джерельною водою істини. В повну чашу не наллєш.

Духовна тема дуже складна. Тема, яку важко описати коротко і спрощено, так як духовність не проста річ. Хотілось би описати і передати всю масштабність знань, до самого маленького відтінку, адже в людей виникає безліч різних питань на подібну тематику. Особливо у тих, хто всім своїм серцем жадібно хоче осягнути божественну суть буття. Тому ця праця призначена коротко і спрощено дати відповіді на базові питання, які в сучасному моменті є більш значущими для нашого роду.

Чи є Бог або боги і ким вони є.
По-перше, нам треба розуміти зміст використання слово “Бог”. Значення слова Бог споріднене зі словом “покровитель” або “повелитель”. Богом можна назвати будь-який процес, динаміку або механізм, який керує та відповідає за якусь сферу в світі. Нижчі боги та Всевишній Бог несуть з собою не тільки образ а й процес, як циклічну динамічну дію творення і руйнування-перетворення. В природі (в світі) процесів та сфер діяльності безліч, тому і богів багато. Але всі процеси з їхніми шарами відповідної діяльності (сферами діяльності) в світі, пов’язані в одне ціле на вищому та нижчому всеохопному вимірі. Це і визначає Всевишнього. Саме на це йде наголос в духовних вченнях.

Шлях до розуміння Всевишнього (просвітлення) означає складання і розуміння співвідношень різних сфер та синхронності і циклічності їх діяльності, так як вони складаються в одне єдине ціле (схожі в циклічності дії). Усі дрібні та відтінкові процеси з’єднуються і утворюються через розділення базових процесів або архетипів. Але самі архетипи утворюються дієвими результатами цих взаємопоєднуючих дрібних процесів на загальному рівні. Так як з верху так і знизу, так як на макро рівні так і на мікро рівні. Полярні кінця зустрічаються та з’єднуються в закрите коло в якому притаємлений Всевишній. Всевишній Бог — це надархетип який тримає в собі всі інші форми і їх процеси – божества. Все що за цим закритим колом вважається недосконалим, земним, розділеним та під владою циклічності часу, тимчасовим. А все в закритому колі вважається абсолютним, досконалим, небесним, цілим та поза простором і часом (форма та дія), вічним. В найсвятішому символі – Сварзі це закрите коло відбивається символічно у вісі, а все поза ним і від нього в рушаючих колобігаючих рукавах. Чотири рукава Сварги також символізують чотири основні полярні напрямки, завдяки чому проявляється вимірність, яка потрібна для прояву простору та часу.

Завдяки цьому ми можемо зрозуміти значення та зміст слова “святість”. Корінне слово “свя” в слові “святість”, походить від слов’янського слова “сва”, що означає все або вся. В нашій мові це вже перетворилась в анаграму, але в деяких інших слов’янських мовах збереглось оригінальне слово. Себто, слово святість означає цілісність, повнота та невід’ємність. В німецькій мові святість (holiness), теж перекладається як інтегральність. В грецькій мові є теж споріднене слово “holos”, з однаковим значенням від якого походить термін голограма, що є суттєво важливою концепцією для розуміння природи святого Всевишнього. А природні якості Всевишнього (Всесвіту): фрактальність, голографічність та синергетичність. Фрактальність – природнє явище та математичний набір який демонструє всюдисущність одного зразка цілісності (повноти-святості), на кожному вимірі. Голографічність демонструє, що цілісність присутня скрізь і всередині кожного суб’єкта. Синергійність пояснює те, що цілісність (святість) є більшим і непередбачуваннішим від суми всіх частин. Розуміння цих явищ ілюструє нам всюдисущність Всевишнього Бога, як і ми є єдині з ним ментально і фізично ( ми є відображенням Його), пояснює як Всесвіт може бути свідомим, нагадує про універсальність нашого буття. Розуміння вищезгаданих явищ дозволяє людині спростити і зрозуміти такі концепції як транцендентність (аспект природи і сили Всевишнього Бога, який абсолютно не залежить від матеріального світу за межами всіх фізичних законів) і іманентність (прояв або відображення святого-цілісного в матеріальному). Наприклад, з’єднання полярної пари, як чоловіка і жінки – це прояв святого в матерії, так як коло замикається і полярності доповнюють один одного.

Чому богів багато, чим вони практичні і як та чому їх славити.
Треба також зрозуміти роль божеств в множині, а також, що визначає ієрархію божеств і для чого вони потрібні людям з точки зору практичності. Єдність богів-архетипів визначається їх ролями в циклах перетворення у Сварзі. Богів-архетипів можна витлумачити як природні явища, стихії і з ними пов’язані геометричні явища та математичні алгоритми, які утворюють Всесвіт. Архетипи в природі також розділяються і проявляються в сферах соціального життя, у соціальних ролях. Як приклад, роль матері, батька, дитини, воїна, коваля, торговця, селянина, діда, командира, судді, радника, господаря, крадія, злочинця, шахрая і безліч інших. Наприклад, Велес ототожнювався із Змієм-Драконом, який тримає в собі якості прихованості, таємничості, хитрості, нещирості, підлості, жадібності, збереженні, монополізації, стриманості, сирості, культивованості, дбайливості тощо. Усі ці якості утворюють конгломерат соціальних та природніх явищ. Таким чином, наші предки, ототожнюючи якості природи з своїм повсякденним життям, зливались з природою уподібнюючись якнайближче до природніх стихій і явищ. Суть славлення полягала саме в уподібненні святим формотворчим процесам. Наприклад, воїни мали уподібнюватись Перуну, лучники або моряки — Стрибогу, матері та землероби – Мокоші, торговці та лісники — Велесу тощо. Але треба мати на увазі, що Богів розуміли не тільки як покровителів соціальних ролей . Щодо різних сфер людського буття, люди створювали ідеалізовані образи, які відображали єдність природних явищ з їх буттям, через що і з’явились звичні образи слов’янських богів. Для чого це було потрібно з практичною перспективи? Тому, що відображаючи ідеалізовану рольову модель богів, народ у своїй масі втілював і удосконалював свою систему цінностей і таким чином соціальну структуру через зливання з цими природними явищами – богами. Таким чином люди накручували-налаштовували один одного на одну хвилю мислення і стандартизації.
Врахмани використовували та культивували цей метод для вдосконалення характеру людей, як на колективному рівні так і на індивідуальному рівні (через славлення богів). Підкреслюю: славили Богів не тільки через символічні ритуали сакральних дій, а через саму дію, яка прямо відображала сутність богів у світі, використовуючи тіло людини, як вмістилище або аватар. Боги та Бог проявляють себе через нас. Ми їхні аватари. Чим більше ми відповідаємо божественним якостям, тим більш ми їх славимо. Славимо Бога та богів через створення для них сприятливих умов для втілення у всесвітню гру буття.

Є й інша практична причина важлива для розвитку та збереження філософії (духовності) і розуміння структури Всесвіту. Врахмани-священники використовували образи богів і міфи щоб пояснити природні явища, процеси, цикли та якості Всесвіту так щоб усім простим людям було зрозуміло через легенди, міфи, казки, спільні переживання, цінності і страсті в їх повсякденному житті. Таким чином міфи (наукові знання) зберігались та розвивались в народній пам’яті, а не тільки в книжках, бо книги можуть швидко зникнути. Врахмани-священники використовували міфи і богів як інструмент для налаштування людської культури та цінностей, для соціального керування. Щоб зосередити увагу або розширити перспективу народу на якусь мету або унапрямити в певне русло.

Що є дух і душа і чи є вічне життя.
Цією аналогією не можна буде повністю та досконало пояснити взаємопов’язану, взаємоформуючу динаміку між духом душею та тілом, але можна грубо пояснити концепцію вічного життя в
родославі’ї.

Дух – це море всюдисуще, найвищий Бог, який є чистим непроявленим абсолютом. Причина і основа всього буття. Душа – це всі хвилі, які проявляються на поверхні цього моря причинності. Наша душа-хвиля існує вічно в тому плані, що вона в своїй унікальності, в всесвітньому морі буття не одна, а перебуває в морі свідомості, що розподіляє свідомість-сутність по хвилям. А подібних хвиль безліч. Таким чином форма-душа людини є універсальною. Але форма хвилі не є статичною і змінюється в часі. Тому душа в кожній своїй зміні помирає і перероджується. А ланцюг свідомості та особистості тримається в цих циклах завдяки тому, що хвиля має свою універсальну пам’ять, яка зберігає і тримає в купі всі пережиті форми цієї хвилі і таким чином дозволяє собі усвідомлювати свою цілісну сутність проти розривної динаміки часу. Так само має і Море (Дух) свою пам’ять. Пам’ять всіх універсальних пережитих хвиль (душ). Тим і унікальна якість голографічності, чим являється структура Всесвіту-моря. Таким чином у нас є два рівні свідомості: обмежена хвиля і ціле універсальне море, з якого і формуються всі хвилі. Живемо вічно через це море, а душа живе у тривалості тільки поки мозок дозволяє хвилі зберігати пам’ять. Але Море не під владою часу-простору (матерії) і живе усвідомлено та вічно поза обмеженнями окремих часів, матерій, осіб та світів.

Чим є Бог, іманентним чи трансцендентним.
Трансцендентне, чим є вищезгаданий Всевишній Бог – це те море-голограма, яке не обмежується ні однією із своїх проявів-хвиль (матеріальні явища) і тому є трансцендентним. Але не дивлячись на те, що Всевишній не обмежується своїм створінням, його хвилі є відображенням його цілості (святості), його суті. Хвиля – це прояв моря, яка народжується і утримується морем. Таким чином Всевишній є всюдисущим і відображає свою святість у всьому ним народженому, що і є визначенням концепції іманентності. Тому трансцендентність і іманентність не є взаємопоборюючими концепціями, як деякі невідаючі єретики вчать. Ця суть яскраво і прозоро проявляється в фрактально-голографічних явищах Всесвіту.

Чи є національна віра Монотеїстичною чи Політеїстичною.
Часто в релігіях йде суперечка про те чи Бог є єдиним, чи богів є багато. Це питання дуже легко роз’яснюється якщо ми будемо спиратись на суть світоустрою, в якій закладена суть Всевишнього. Світ органічний і складається з багатьох частин, які разом утворюють синхронізоване ціле. Питати чи Бог є єдиний (монотеїзм), чи Бог є багатопроявний (політеїзм) – це те саме, що запитати чи людина є єдине ціле, чи складається з багатьох частин. Ясно, що це вельми нерозумне запитання, так як ми знаємо, що людина складається з багатьох частин, які утворюють єдине ціле нашого організму. Так само і Всевишній. Зміст його творчості в дії його творіннь, але Він не обмежений ними в своїй вічності. Подібне і з нами, людьми. Тому щодо національної віри правильніше буде вживати термін пантеїзм, так як Бог є всюдисущий і всеохоплюючий.

Хто такі Врахмани?
Врахмани або Волхви – це цілий спектр людей розумової дії, інтелектуальна верства людей. Врахмани – це священики різних рівенів та якостей. Вони можуть бути науковцями, митцями, філософами, суддями тощо, що відповідають за культурний та розумовий розвиток народу. Якість священника полягає в його можливості критично мислити і поєднувати редукційний підхід аналізу разом з голістичним та не падати у крайності подвійного мислення, а розуміти умовність та міру різних речей. Найвищий рівень Врахманів – це той, який отримав пряме усвідомлене зливання та досвід від Всевишнього і має волю та розум застосувати ці знання для покращення свого роду та утворення ідейної бази, яка дасть людям шлях для найдосконалішої форми славлення Всевишнього через високе творіння-переродження, — це Врахмани-ідеологи.

Що це Аркон-дхарма і хто його вороги.
Аркон або Дхарма – це
Природнє Право, яке являється широкою системою правил, що відповідають природнім принципам світоустрою. Одне із основних правил – принцип полярності. (Все двоїсте, все має свої полюси, все має свою протилежність. Протилежності ідентичні за природою, але різні в степені. Крайнощі сходяться. Всі істини лише наполовину істини. Всі парадокси можна примирити. Наприклад, дві крайності жари” та “холоду” є одинакові на складовому рівні і відрізняються від один одного тільки тим як швидко вібрують молекули. Себто немає абсолютної жари або холоду.)
Адже вороги Природнього Права (Аркон) – це ті люди, які в своєму невігластві падають в крайності абсолютного мислення і ставляться до світу наче є безумовні явища. Мається на увазі ставлення до дрібниць, а не до загальних-універсальних принципів світоустрою(Аркон), які не є умовними в світі. Таким чином, відштовхуючи відностність явищ, те в якій мірі проявляється явище, люди втрачають загальну картину світу речей і втрачають право судити. Це призводить до духовного занепаду. Люди дуже піддатливі до мислення крайностями і не намагаються шукати золоту середину між різними умовностями світу речей. В науці цей підхід називається міждисциплінарність або багатопрофільність. Такі явища протиставлень, як монотеїзм проти політеїзму, редукціонізм проти голізму, прогресивізм проти консерватизму, ідеалізм проти матеріалізму, – є продуктом невігластва людей, які не розуміють простий принцип полярності і його взаємозалежність. Обидві крайності є напівправдами, які ведуть людей в оману і занепад, завдяки тязі до абсолюту. Для них право і правда не є умовною, а абсолютною та безумовною, рівні для всіх людей і у всіх умовностях в світі речей та у всіх часах та парадигмах. Для них парадигми різного умовного рівня не існують. Ті люди, які відкидають закономірність світу речей є ворогами Аркона, природи та народу. Ті люди, які зациклюються на дрібницях і нехтують загал – вороги природи, як і ті, що зацикленні на загал і нехтують дрібницями (інший ступінь спектру).

Чи є моральність в національній вірі родославії.
Родославець підходить до питання моральності з реалістичної перспективи. Родославець не буде питати чи шось є абсолютним злом чи добром, а буде питати для кого і для чого буде це злом або благом. Родославець розуміє, що умови в житті бувають дуже різні і інколи приходиться робити важкі моральні рішення заради якихось вищих благ, і що не для всіх закон та моральність написаний одним пером (одинаково). Для людини яка має менше відповідальності, робити моральні рішення нагаразд легше ніж для тої людині яка мудріша і розірвана між багатьма відповідальностями, і якій приходиться вибирати серед багатьох пріоритетів-цінностей. Не у всіх статус рівний і не всім закон рівний. Моральність вимірюється умовами.

Хто є головний ворог духовності.
Сучасний корпоротократичний світ будується на матеріалістичному культі, який намагається використати людську базовість-примітивність споживацького образу життя проти самої людини. Сучасна “еліта” бачить в людях тільки сіру масу споживачів та інструмент надбання прибутку. Ця “еліта” намагається знецінити, відкинути та втопити в споживацтві усе духовне і людську творчість. Особливо страждають народи, які є живими центрами продукування мистецтва, культури, науки. Ця “еліта” хоче позбавити народи можливості продовжували животворити свою унікальну культуру, носити свої одежі з національним брендом, продовжувати народний звичай тощо. Для світової корпоротократії є, наприклад, тільки бренди їх корпорацій, які позбавленні символів святості і зв’язку з природнім. Для корпрротократії вигідна секуляризація світу. Їм не потрібні сильні людські роди-колективи з своєю унікальною ідентичністю, своїми національними брендами, своєю культурою та соціальними нормами. Їм потрібні держави, які будуть тримати людство в ідеологічно-духовному занепаді, їм потрібна невизначена сіра маса, якою легко маніпулювати. Але треба розуміти, що війна між ідеалізмом і матеріалізмом є безглузда та безрезультатна війна, так як одне залежить від одного. Коли абсолютний ідеалізм панує над матеріальним – йде занепад, коли повний матеріалізм панує та нехтує ідеалізмом – йде занепад. Людство повинно уникати абсолютних крайностей, бо це є зло.

Яке ставлення до християнства та інших релігій.
Всі релігії в світі мають спільний корінь знань та досвіду. Всі релігії формувались навколо славлення природи, яка надавала людський образ природним стихіям і явищам. Але є екзотеричне трактування віри і є езотеричне трактування віри. Екзотеричне трактування вірування – це коли люди сприймають міфи буквально, страждають марновірством та забобонами. На жаль так виходило і виходить, що переважна більшість людства схильна до примітивнішого сприймання духовних вчень. Езотеричне сприйняття вірувань – це люди які сприймають міфи, як зашифровані знання що мають глибший таємний зміст –
алегорії. Це люди, які розуміють, що вся релігії в історії базується навколо славлення Всесвіту в його циклах та явищах, але через різні культурно-мистецькі референції. Навіть сучасні релігії аврааміського походження (християнство, іслам, юдаїзм) беруть свої міфи та витоки з древніших первісних вірувань езотеричних релігій і мають свої езотеричні течії. У більшісті вірувань є і були суперечки між екзотериками та езотериками. Під час інквізиції Римська церква винищувала не тільки корінних вірян Європи, а навіть своїх віруючих езотериків (катари, гностики, богоміли), які зберігали та передавали правильніше трактування християнської міфології. Усі загальні езотеричні релігії узагальнюються під один сучасний термін філософія-переніс (вічна філософія). Сама же Православна церква Русі-України великою мірою залишилось лояльною до національної віри, через збереження національного звичаю, релігійних свят тощо, просто назвавши їх іншими іменами. Тому буде правильним не воювати з православним християнством, а показати їм їх справжні витоки та їх національні корені, те, що вони досі практикують національні звичаї (купала, русалії, рахманський великдень). Навіть архітектура залишилась з часів родової віри, а богів просто замінили святими з грецькими-юдейськими іменами.

Щодо хреста. Хрест має те саме езотеричне значення, як для християн так і для прихильників національної віри. Треба не на поверхові-дрібні відтінки бити в розмовах з відступниками, а на суть.

Що таке Родослав’я.
Родослав’я – це обґрунтована та інтегральна (всеохоплююча) течія національної віри. Ця течія має за мету відродити втрачену національну віру та повернути її суть і вплив на політичному полі. Для родославців рід ототожнюється з Творцем (Бог Рід), деревом життя-роду, природою, найсвятішою дією творіння, Природним Правом (Арконою), народом та політичною ідеологією родичівства. Раніше наші пращури славили Бога Рода, який обіймав в собі як якості природи так і архетипи народу як свідома істота вищого рівня. Дух роду — об’єднання мертвих, живих та ненароджених. Тому немає змісту шукати чуже, коли вже є досконалий народний звичай ставити Рід понад усе!

Advertisements

Коментарі закрито