Сучасна Мережева Війна – Завдяки Чому Путін Програє Війну

Posted: Жовтень 25, 2014 in Загальне

Planet-Earth-global-network-710x469Наталка Сіренко 2014.р

“Мережі являють собою ключ до розуміння життя вцілому” (“Мережі та мережеві війни” Д. Арквілла, Д.Ронфельдт)

Пишу Русь замість Україна та Московщина замість Росія, бо це справедливо.

До війни з Московщиною Русь виявилась не готовою. Ще восени 2013 року така ідея видавалася переважній більшості божевільною маячнею націоналістів-фанатиків, проте сталося те про що попереджали передбачливі: Русь у стані війни з Московщиною. І маємо розуміти – війна не почалася з початком першого пострілу з боку терористів і не закінчиться з припиненням бойових дій у Східній Русі. Чому? Тому що це війна нестандартна, війна з котрою наша держава ніколи не зіштовхувалася. Це новітня форма ведення війни, якій держава не може протистояти, особливо якщо вона слабка та антинаціональна за своєю суттю. Московщина готувалася до цієї війни довго і цілеспрямовано за всіма правилами надсучасної військової науки. Завдання цієї статі розповісти про нові методи ведення війн у світі та розкрити причину чому, не дивлячись на здавалося б безпрограшний план Путіна Московщина не може підкорити Русь та знищити слабку державу. Сподіваюсь ця інформація допоможе руській нації правильно оцінити та усвідомити свою сутність, адже від цього залежить наша подальша доля та виживання.

Заступник голови РНБО Михайло Коваль зробив заяву про те, що Московщина веде проти нас гібридну війну нового покоління http://zn.ua/UKRAINE/koval-rossiya-nachala-podgotovku-k-gibridnoy-voyne-v-ukraine-kak-minimum-let-8-nazad-148949_.html.
Подібне стверджує і генерал ВПС США Філіп Брідлав, який є головнокомандувачем сил НАТО у Європі та головою європейського командування збройних сил США http://www.newsru.ua/press/17jul2014/campaign.html

Про війну нового покоління заговорили в середині 90-х. Така форма війни заслужено визнана спеціалістами в військовій та соціальній сфері, найбільш ефективною формою ведення війни та соціальної організації. Вона називається мережевою війною. Термін мережева війна вперше був запропонований провідними американськими фахівцями з питань оборони та національної безпеки, спеціалістами RAND Д. Арквіллою та Д. Ронфельдтом у 1992 році. З того часу зацікавлення концепцією війни нового покоління виявляли багато провідних спеціалістів багатьох держав, посадовці та аналітики в американських та європейських урядових військових і правоохоронних колах, адже мережеву форму війни з успіхом використовують, як націоналістичні організації, національно-визвольні рухи так і терористичні та злочинні організації.
Зразу маю підкреслити, що мережі і мережевий спосіб ведення війни є тільки інструментом, використовувати його можуть як “погані” так і “хороші”, це залежить від поставлених ідеологами протистояння цілей.
Сама по собі мережа складне явище, але водночас і просте для тих хто розуміється на її механізмах. Вона важко запускається в дію, але коли мережа вже наладнана її майже неможливо знищити. Мережа включає в себе :

  • організаційну модель мережі;
  • наративний рівень – ідеологія, основна ідея, розказувана історія;
  • доктринальний рівень – стратегії і методи співпраці;
  • технологічний рівень – інформаційні системи;
  • соціальний рівень – особисті зв’язки, які забезпечують лояльність та довіру.

Особливу цінність має ідеологія, історія, яку розповідають потенційним учасникам або активістам мережі. Саме тому Московщина на державному рівні підтримує ідеолога “русскаго міра” Дугіна і його команду.
Дуже спрощено мережу можна розуміти як набір пов’язаних між собою вузлів. Цими вузлами можуть бути окремі особи, групи осіб, організації, фірми чи коп’ютери… У нашому випадку промосковські депутати ВР та місцевих рад, промосковські політичні партії, громадські організації, бізнес та громадяни тощо.

Мережі мають ядра і перефирію. Ядро відзначається тісними зв’язками між особами, які являють собою механізм, що приводить мережу у дію.  Проте, у випадку промосковської мережі, наявна дуже слабка активність перефирійного членства, яке є мало ініціативне, несприйнятливе до нової інформації та її обробки, нездатне до самостійної усвідомленої дії.
Вузли або ядра мережі дублюють один одного. Ядро покликане організовувати подібні до себе вузли, від одного до безкінечності. Отже, дуже важливою є так звана глибина мережі, де ядро продукує кілька подібних до себе ядер, а ті в свою чергу, в арефметичній прогресії, дублюють дію. Без дублювання, без наслідування прикладу, мережа неефективна.

Також необхідно пам’ятати:

  • мережа може бути створена та керована ядром організаторів, які прагнуть її використати з певною метою;
  • мережі можуть мати форму матрьошки, на місцях малі, дуже обмежені асоціації до мережі міжнародного рівня і впливу;
  • мережі водночас можуть бути високоструктурованими і стійкими та вільними текучими і аморфними. Їх члени можуть приходити й залишати мережу залежно від конкретних потреб, можливостей та вимог;
  • діяльність мережі може сконцентровуватись на одній конкретній цілі, а потім розпорошуватись на різноманітнішу діяльність;
  • мережі здатні діяти таємно. Навіть тоді коли вони стають ціллю правоохоронців, мережі залишаються, по суті, розпорошеними, в результаті вони не мають очевидних центрів тяжіння чи місць, на яких могли б зосередитися атаки правоохоронців;
  • у мережах великий запас міцності та життєздатності, навіть якщо мережа зазнала потужних ударів і велика частина мережі зруйнована, вона в цілому може зберегти та відновити свою функціональність. Налаштовані мережі легко відбудовувати.

Як бачимо, якщо до побудови мережі застосовувати науковий підхід та поставити їй задану чітку ціль, вона здатна зруйнувати державу без особливих труднощів.

Чому ж не вийшло в Путіна? Адже, згідно подій недалекого минулого він планував знищити справжню Русь ще на початку двохтисячних років. Згадаймо Северодонецкую республіку, фальсифіковані Президентські вибори 2004 р..
Військові дії на сході – це наслідок невдачі Путіна з зруйнування та завоюваня Русі з допомогою промосковської мережі.
Чому ж так сталося, що наша держава ще досі існує і протистоїть Московщині? Результатом цього є неправильна оцінка руської нації аналітиками Путіна. Та заради справедливості необхідно сказати, що ми самі себе ще не усвідомили, і чому ми, як Національний Організм, діємо саме так, а не інакше.

Основна помилка Путіна полягає у відсутності розуміння, що Московщина воює не з державою, а з Національним Організмом. А Національний Організм Русі теж мережа, хоч ми діємо тільки за природніми інстинктами. Щоб довго не доводити істинність твердження, наведу основне правило сучасної військової науки: “Державам надзвичайно важко боротись з мережами, мережі може протистояти тільки мережа!

З цього правила випливає, що нас рятує не чудо, а цілеспрямована діяльність цілої нації, спільна дія і самоорганізація багатьох людей, які працюють в одному напрямку. Ці організовані групи людей утворюють багато центрів сили, центрів управління діяльністю, які успішно співпрацюють між собою. Кожен буде згоден, що держава без ініціативи та допомоги людей, вже давно б програла. Цю війну ми виграємо завдяки самопожертві та дії кожного з нас. Як писали у Нью-Йорк Таймс: “Неможливо виграти війну у народу який збирає гроші на безпілотники для армії”.

Якщо придивитись до військових дій то стає зрозуміло, що найбільш ефективними є не державні формування, а добровольчі загони, бо в ЗСУ можна тільки ефективно померти. Якби держава озброїла народ та віддала ініціативу військових дій добровольцям, загиблих було б дуже мало і АТО було проведено на високому рівні. Також, сам принцип ведення військових дій у добровольчих загонах дуже відрізняється від ЗСУ. Добровольчі загони працюють багатьма малими групами, які координують діяльність поміж собою з допомогою засобів зв’язку, так що ворог не знає куди бити. І насправді, батальйони складаються з окремих груп людей, що добровільно в них співпрацюють. Це принцип рою, який успішно застосовується у найкращих арміях світу. І цьому наших людей ніхто не вчив.

Натомість армія виступає єдиним фронтом. Тому несе великі втрати. У сучасній війні не існує лінії фронту, він розмитий, організовувати таку лінію – успішно померти. Розмивання межі між нападом та обороною є ще одною рисою мережевої війни.

Найперше, що необхідно зробити нашій армії для збереження життя солдат – перейти до мережевої тактики ведення війни, до методу рою. Роїння – це порізно аморфний, але насправді добре структурований стратегічний спосіб завдання удару з усіх напрямків у певній точці чи точках, шляхом тривалого пульсуючого застосування сили і вогню з близької відстані чи віддалених позицій. Розпорошені одиниці малих або великих підрозділів завдають удару по цілі з різних напрямків. Загальна мета цього – триваюче пульсування: ройові мережі мусять мати змогу швидко і таємно збиратись для атаки на ціль, а потім розділятись і знову розсіюватись, перебуваючи у постійній готовності до нового пульсуючого удару. Це найкращий спосіб уникнути влучного удару у відповідь супротивником і зберегти життя людей. Роїння досягає великої ефективності, де суб’єкти мережевої війни не вдаються до “масових” атак, а діють “пакетно”. Це означає, що кожен відділ виконує свою малесеньку частинку роботи, а всі разом вони досягають вражаючих результатів і ворог не знає куди бити та дезорієнтований. Звичайно, велику роль тут має відігравати інтеграція всіх відділів в єдину інформаційну систему в реальному часі. Наприклад, добровольчі батальони це розуміють і просять населення вносити дані про переміщення військових точок сепаратистів на онлайн-карту. Те що закордоном роблять держави з допомогою супутників, наші люди роблять з допомогою вигадливості і мобільних телефонів. Діяльність активістів, добровольців та волонтерів дуже нагадує спосіб ведення мережево-центричної війни.

Адже мережева модель залежить від наявності інфраструктури для інтенсивного обміну оперативною інформацією і всі ми, як частина Національного Організму, це відчуваємо.
Ідеально було б якби держава використовувала технології і наші війська могли б вести військові дії на сучасному рівні. На зображеннях наведені приклади схеми взаємодії у реальному часі поміж командуванням та різними видами військ США.

Та поки маємо виходити з того що у нас є. Якщо держава дасть хоча б більше ініціативи в руки активістів, ситуація значно покращиться.

Те ж саме можна сказати і про інформаційну війну. Наша держава не змогла б організувати антимосковську пропаганду, якби не ініціатива людей. Русичі (українці), які живуть в Русі та закордоном синхронізовано працюють разом. Це і громадські телебачення, і групи в різних соціальних мережах, і демонстрації та пікети в різних куточках світу, контакти з політиками різних країн, громадськими активістами та просто громадянами, статті та відео у соцмережах і ЗМІ. Всі ми разом, за кілька днів, можемо робити такі інформаційні прориви, яких держава не змогла б досягти роками.
Деякі властивості характеру нашої нації які доводять нашу мережеву структуру.

Є вислів: “Два українця три гетьмана”. Ми завжди себе картали за наш національний характер, ми самі себе звинувачували у “дезорганізованості”, “поганій організованості”, “недорозвинутості”, піддавали себе засудженню і критиці. Проте у майбутньому світі мереж ці якості стануть нашою найсильнішою стороною. Адже за правилами мереж фракційність та розкольництво сприяють проникненню руху в різні соціальні ніші. Множинність груп, яка з цього випливає, дає можливість поділу праці і пристосуванню до обставин. Чим більша диференційованість груп тим більша ймовірність того, що національна мережа здатна запропонувати кожному своєму учаснику якийсь вид діяльності. Сегментована, поліцентрична і мережева форма організації Національного Організму сприяє стійкості системи. Невдача однієї частини не обов’язково шкодить іншим, тому що між ними не завжди є зв’язок і розуміння. Конкуренція між конкуруючими групами в Національному Організмі веде до зростання інтенсивності зусиль. Коли одна група або лідер привертають до себе більше уваги за інших, останні часто вдаються до додаткових дій, щоб повернути собі панівне становище. Коли група мережі становить собою загрозу традиційним інституціям, інші можуть відреагувати переговорами з поміркованішими групами, від чого мережа виграє. Часто групи, які становлять загрозу звинувачують тих, що йдуть на компроміс, у продажності. Це може стимулювати останніх повернутися до войовничості чи висунути нові вимоги перед істеблішментом. Мережевість нації сприяє конкуренції, новаторству, внутрішній боротьбі та експерементуванню у творенні й втіленні соціокультурних змін. Групи мережі постійно кидають виклик встановленому порядку, як в ідейному плані так і в тактиці втіленні цих ідей.
Особисті стосунки пов’язують учасників мережі у різні групи через спорідненість, шлюб, дружбу, сусідство та інше. Навіть якщо група розпадається, особисті зв’язки залишаються. Одна особа часто є членом більш як однієї групи. Особливо активні у формуванні зв’язків у мережі лідери. Одним з способів стати та залишатися лідером є залучення нових членів і налагодження зв’язків між групами, тобто лідери є ценрами вузлів, які пов’язують багато груп.
Я впевнена, в цих ознаках типової мережі, кожен впізнає характер нашої нації.

Як боротися з мережами.

Тільки мережа може влаштувати інформаційне викривлення реальності і тільки мережа може цьому протистояти.

Мета суб’єкта мережевої війни полягає у зруйнуванні фундаментальних уявлень людей про сутність їх культури, суспільства та держави, для того щоб викликати страх, дезорієнтувати людей та внести хаос у їх свідомість. Тому визначально роль у формувані та функціонуванні мереж грає не сила, а ідея, не воїни, а ідеологи, атакож передача інформації. Бо величезна маса людей узгоджено працює малими і великими групами, завдяки їх особистим переконанням, добровільно, завдяки вірі у певну справу та ідею.

В історії сучасного конфлікту, за своєю ефективністю мережеві форми організації залишили далеко позаду своїх попередників – організації очолювані “великими” людьми.

Тому  ключову роль буде грати чи ми зможемо перемогти Москву в ідеологічній війні та забрати у неї право користуватися нашої історичною спадщиною.  Чи зможемо ми всьому світу довести виключну справедливість і правильність нашої війни з Москвою. Адже це не просто війна за території, не просто військове протистояння, а війна за відновлення історичної справедливості. Війна за повернення нам вкраденої спадщини та вкраденого імені, нашого права первородства. А питання ідентичності є дуже важливим питанням для Західного Світу. Тому основною в війні буде робота ідеологів. Адже протистояння не закінчиться з припиненням вогню на Сході.

Як діяти державі для боротьби з мережею сепаратистів:

  1. Відстежувати використання ІТ угрупуваннями сепаратистів, розмежовуючи організаційні та наступальні цілі використання ІТ.
  2. Контролювати інформаційні потоки, бо мережеві організаційні моделі вимагають інтенсивного інформаційного обміну.
  3. Активно підривати комунікацію інформаційних потоків вкидаючи дезінформацію з наче б то надійного джерела. Це поставить під загрозу значущість мережі та викликатиме недовіру і надалі паралізуватиме здатність угрупувань оперувати розосереджено й децетралізовано. Це знищить основну перевагу мережі.
  4. Поліпшити захист власної інфраструктури.
  5. Бити мережу сепаратистів їх же ж зброєю – “Для боротьби з мережами потрібні мережі”. Тобто, керівникам держави необхідно визнати нездатність держави повноцінно боротися з мережею сепаратистів традиційними методами, без великих жертв серед військових та цивільного населення і дати громадянам законодавчу можливість для кращої самоорганізації в ім’я захисту Вітчизни. А це:
  • дозволити всім громадянам вільно володіти зброєю;
  • дозволити громадянам самоорганізовуватись у добровольчі загони непідконтрольні державним структурам;
  • допомогти громадянам організувати єдину інформаційну мережу, Національну Хмару, в якій кожен може мати прямий зв’язок, як з лідерами певних політичних організацій, так і з будь-якою звичайною людиною або чиновником любого рангу.
  • дозволити включення в Національну Хмару всіх русичів (українців), незалежно від того де вони проживають і яке громадянство мають.

Такий підхід змінить державну систему та виведе на новий рівень стосунки людина-людина та людина-чиновник. Допоможе подолати корупцію та безвідповідальність чиновників. Народні лідери матимуть більший вплив на національну політику аніж чиновники високого рангу. Тобто, така система нівелює велике значення державних посад. Підключеня до Національної Хмари громадян інших країн – русичів за походженням, дасть змогу Національному Організму бачити очима людей західного світу, сприятиме швидшій інтеграції в європейську спільноту націй, змінить націю у кращий бік, сприятиме швидшому росту економічного благоплуччя нації.

Проте, однією з головних умов ефективного управління з допомогою Національної Хмари є зниження ступеня внутрішньої агресії в середині нації до мінімума. Невміння розуміти, прощати, поступатися та знаходити компроміси, що на даний момент притаманне суспільству держави Україна, може бути негативною стороною.
Для чого необхідно впровадждувати нову систему державного управління з допомогою Національної Хмари.  Повторююсь, війна з Москвою не закінчиться з припиненням бойових дій. Війна може припинитися тільки за умови розпаду імперії та знищенням Москви як політичного, культурного, геополітичного та економічного центру, з перебранням цієї ролі Києвом. І найкращий спосіб виграти війну:

  • перейти до нових методів ведення війни;
  • змінити форму державного управління на мережеву оранічну (природню);
  • об’днати весь Національний Організм у єдиній інформаційній структурі.

Післяслово.

Світ швидко міняється. Мережеві конфлікти та війни вже ввійшли до визначально важливих явищ у Світі. Мережевий спосіб організації суспільств стане наступною значною організаційною формою після ієрархічної та ринкової форм. Мережі міняють природу конфлікту, співробітництва і все суспільство, завдяки можливості інтернету миттєво передавати інформацію. Щоб бути успішними в Світі, необхідно аналізувати природні процеси змін характеру суспільств. Русь повинна бути єдиною інформаційною системою, гнучкою, динамічною, прогресуючою.  По-перше, без створення єдиної інформаційної системи нація не зможе протистояти зовнішнім та внутрішнім загрозам. По-друге, та нація, котра перша опанує мережеві форми управління державою та в повній мірі мережеві форми ведення війн – буде мати величезну перевагу в Світі.  А на даний історичний момент, усвідомлення Національного Організму, як мережі, допоможе нам виграти не тільки битву, а й війну проти Московської імперії. Москва повинна бути знищена!

Список використаної літератури:

Castells, Manuel, The Information Age: Economy, Society and Culture, Vol. II, The Power of Identity, Malden, Mass..: Blackwell Publihers, 1997.

John Arquilla, David Ronfeldt, Netwoeks and Netwars. The Future of Terror, Crime, and Militancy. Published 2001 by RAND

Г.С. Биструхін, Д.В. Вєдєнєєв. Війна у кам’яних джунглях. Київ. “Генеза”. 2006.

Требин М.П. Тероризм в ХХІ веке.

Меснер Е.Є. Всемирная мятежвойна. – М. : Кучково поле, 2004.

Advertisements

Коментарі закрито